Menu
nul

76 років тому, 22 червня, рано-вранці перші бомби з помічених свастикою літаків упали страшними смертями на українську землю. Так почалося вторгнення фашистських військ на територію України.

299 орлівчан склали голови на полях кривавих битв. Сотні повернулися додому, зраненими, але живими. Відбудовували люди село. Поставили пам'ятники загиблим землякам. Посадили навколо них березові, липові, бузкові парки. На жаль, був час короткого забуття, викликаний не тільки безгрошів'ям, а й, можна сказати, безпам'ятством нащадків визволителів.

Вже залишились одиниці тих хто воював на фронтах другої світової війни. Стеценко Федір Іванович- олин з них. Постаріли і пам'ятники солдатам, зведені в шістдесяті роки минулого століття.

Орлівський сільський голова Володимир Гончаров давно почав згуртовувати односельців на добре діло – реставрацію пам'ятників. Толокою розчищали парк, знайшлись в селі досвідчені муляри і маляри. Закипіла робота навколо і над обеліском загиблим солдатам. Звели новий паркан – і на 9 травня вже не соромно було покласти квіти до підніжжя Воїну.

Ніколи не могло і в страшному сні наснитися орлівчанам, що доведеться споруджувати меморіальну дошку і пам'ятник своєму землякові, який загинув у сучасній війні на сході України.

- Низький уклін всім людям, орлівчанам, що взяли участь в цій добрій справі, справі увіковічення односельців, які склали голови в борні за рідну землю, говорить Володимир Гончаров, сільський голова, - окреме велике спасибі, просили мене передати нашому земляку, депутатові Сумської обласної ради Костянтинові Товстусі, керівникові Орлівської агрофірми Тетяні Сенченко, котрі завжди підтримують морально і матеріально наші добрі починання.

Добавить комментарий