Menu
nul

Оперативна група лісівників ДП «Ямпільський агролісгосп», у законний вихідний для всіх громадян день, поверталася з ділянки лісонасаджень з почуттям добре виконаного обов’язку.

Весна примушує поспішати, тому сьогодні на одній з ділянок висаджено до 20 тисяч однорічних сосен. А їх ще треба вберегти. І не тільки від посух і хвороб. Щодня доводиться гасити самопали на луках, закинедбаних сільськогосподарських землях, а то й людських городах, що прилягають до лісів

От і зараз, тільки-но піднялись «Нивою» на так званого «горбатого моста», що в Ямполі над залізницею, побачили за кладовищем густий чорний дим. Вітер гнав його у напрямку лісу. По дорозі через колишню колгоспну бригаду (зараз тут розташовані приватні підприємства) швидко попрямували до «самопалу».

Видно, що вогонь розпочав свою ходу з людських городів. Поруч – «Саранівщина», вулиця Гагаріна… Хтось, мабуть, «наводив порядок» при допомозі сірника. Назустріч поволі проїхала підвода з байдужими пасажирами. Якийсь чолов’яга діловито крокував у своїх справах. Подалі від вогню.

А лісівники вже ламали соснові «лапи» і почали гасити у суцільному диму полум’я. Воно пекло очі, руки. Вітер піднімав його все вище і вище. Вже запалали поодинокі самосійки сосни біля людської кукурудзи.

Нависла загроза перекидання вогню на суцільний масив лісу і до залізниці. Із штабу «Агролісгоспу» повідомили, що викликали техніку. А в цей час таке ж загоряння відбулось і біля Паліївки. Трактор-розорювач локалізовував там пожежу. До його прибуття у Ямпіль треба було не допустити розширення вогню власними силами.

 

На поміч прийшов найкращий товариш лісівника у таких випадках – дощ. Хоч і дрібненький, та допомагав відбивати вогонь від масиву багаторічних сосен та листвяних дерев.

Вже по-темному примчав тракторист. Він, навіть, не зупинився біля машин лісівників, справу свою знає. Ввігнав широкого плуга у землю і почав оборювати високим валом осередки загоряння.

Вогонь не спалив лісу, не дійшов до залізниці , завдячуючи вчасному втручанню і професійним діям лісівників.

До речі, язики полум’я підбирались від городів і до кладовища. А над могилами – штучні вінки, що горять не гірше від пороху.Тракторист встиг і там смугу прокласти на шляху полум’я.

Один з досвідчених працівників «Ямпільського агролісгоспу» по закінченні звичної, на жаль,весняної справи боротьби з вогнем у лісі, витер чола і сказав з сумом:

- Крадій украде, жалко, конєшно. Та украде  трохи. А вогонь забирає все. Без остатку.

Інший додав коротко: - Ох і люди, а попереду ж іще два місяці весни…

А третій підсумував:

- Не людина – злодій, той хто палить траву, сміття, а з ними – ліс! Судити треба.

Кого судити? Наше відношення до життя? А воно сконцентроване у одному дуже поширеному висловленні: «Та гори  все синім полум’ям!».

Тільки у синьому  вогні байдужості згоримо всі  ми.

Колонка редактора

Добавить комментарий